Текст песни
Торкнутися рукою, пронизливо мовчать,
Не знати, що з тобою. Кричати й пробачать.
Пішла не озирнувшись, лишила свою тінь,
Дощами захлинувшись під ковдрою сумлінь.
Під нігтями свобода, з уламками руїн,
І кличе вітер сходу, в полон чужих країн.
Один серед руїн! Один серед руїн!
Так, важко відпускати. Навколо сипле чорний сніг.
В собі тебе плекати. Шалений цей по колу біг.
Чим важче Перемога, тим каяття сильніш!
Коли зустрінеш Бога, в маршрутці на Париж.
Ночами пишеш в сторіз: "Я вірю в ЗСУ!"
І в цьому наша схожість, ми листя на вітру!
Один серед руїн! Один серед руїн!
Пів року, як століття, десь в іншому житті.
Війна вдягла в лахміття міста, будинки і мости.
Зима триває довго, як вибух в голові.
До тебе є дорога, але там вічні блокпости.
Коли тебе побачу? Не знаю я, а знає Бог!
Моя душа з тобою плаче. Ми через вічність разом, вдвох!
Вдвох! Вдвох! Вдвох!
Один серед руїн! Один серед руїн!
Без тебе, я не хочу раю,
І зрозуміло все без слів...
У небо я кричу, волаю....
Навіщо відпустив?
