Текст песни
Ми немов різнотрав'я що тягнеться в небо до жовтого Сонця.
Погляд губиться в небі, що не охопити в своїх долонях.
Немає ласки більшої за промені в очах,
За дотик твій і серця твого стук.
Сум бере як сідає Сонце й меркне небосхил
Руку мою тримай міцніше щоб я не застиг
Очі ловлять останнє Світло дню в твоїх очах
Я живу бо ти є на Світі у моїх руках...
Ти живеш серед ночі й дивишся зорі , хто їх розсипав
Небо навіть без Сонця сповнене сяйва, сповнене дива.
Сяй допоки не налилися, сяй в усій красі
Сяйте зорі ой сяй же місяць високо вгорі.
Сяй яскраво, наскільки можеш, й ти в нічній пітьмі.
Сяй, щоби міг тебе я бачити доки ще живий.
І вся безодня обрію осяяна вогнем
З глибин наших сердець...
Пам'ятай своє різнотрав'я,
Пам'ятай мене, моя Земле,
Пам'ятай, бо завтра зів'яне
Я не можу надихатися повітрям і надивитись,
Ніц не можу натриматися в обіймах і відпустити.
Піднявшися з Землі у ласках вітру і дощу
Шепочемо під шелест буйних трав:
Чи все Сонце зібрали з неба, як прийде Зима,
Стебла важко схилились до Землі в останній раз,
Сльози-роси на ранок линуть, знов зустрівши день
Я щасливий що в Світ з'явився саме там, де й ти...
Комментировать