Іван Никитюк Ой ти, дівчино, з горіха зерня

Oй ти, дівчино, з горіха зерня
Чом твоє серденько — колюче терня
Чом твої устонька — тиха молитва
А твоє слово остре, як бритва
Чом твої очі сяють тим чаром
Що то запалює серце пожаром
Ох, тії очі темніші ночі
Хто в них задивиться, й сонця не хоче
І чом твій усміх —для мене скрута
Серце бентежить, як буря люта
Ой ти, дівчино, ясная зоре
Ти мої радощі, ти моє горе