Іван Никитюк Ніч яка місячна

Ніч яка місячна, зоряна, ясная
Видно, хоч голки збирай
Вийди, коханая, працею зморена
Хоч на хвилиночку в гай

Сядемо вкупочці ми під калиною
І над панами я пан
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелиться в полі туман

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебідонько
Тихо – ні вітру, ні хмар
Я пригорну тебе до свого серденька
А воно палке, мов жар