Ifreet, Katsutoshi Колискова

Мамо заспівай мені колискову.
Бо погано засинаю знову.
Твої слова мене заспокоять.
Відчуваю себе, знову вдома.
Твої пісні мене заспокоять.
Твоя підтримка, дає віру знову
В свої сили, щоб серце не опустіло.
Будь які складності, ми пролетіли.
Так сперечаюся, так дзвінки рідко.
Дивний шлях обрав, але добре видно
Як стаю кращим, ніж був тоді..
Та промовляю, тихо дякую тобі.
За роки твоїх нервів, тих днів.
Як повертався опівночі, тебе злив.
Бо блукав у темряві, рідного міста.
Шукав свою волю, с самого дитинства.
Але минуть усі незгоди, сонце засяє.
Проблеми забуті, посміхаючись скажеш
Що усе добре, час заспівати.
Ту колискову, с дитинства, засинаю
Скільки вже залишив за плечима.
Де шукав своє завтра, забуваючи нині.
Там світили вітрини, та згасали люди.
І здавалось, що щастя за наступним буде.
Я міняв свої звички, як райони на мапі.
То літав над землею, то лишався на старті.
І коли опускався над містами туман.
Згадував твої руки, а не чужі слова.
Ти не вчила боятись, ти вчила триматись.
Не ховатись від правди, а собою залишатися.
І тепер, коли доля перевіряє на міцність.
Я несу твої слова крізь роки, числа.
Бо минає час, та лишиться головне.
Те тепло, що ти залишила мені.
І коли серед ночі знову важко засинати.
Чую: "Спи, моя дитино" — і душа відпускає.