Текст песни
Прийшов мій час, лишаю цю планету,
Залізний пил, а сонце ріже наче бритви лезо.
У повітрі метал, скрегіт в кожному кроці,
Остання сакура впала, планета на темному боці.
Світ без людей, мов пустка за вікном,
Стою мовчки… ні сліз, ні слів, лише стомлені
Очі не підняти, повіки важкі,
Нагорі хмари й пил небо вже затягли.
Чи я останній? Не знаю! та залишу слід на землі,
Я тут був, до зустрічі - вже на іншій зорі.
Поки перегорну у пам’яті моїй альбом,
Колись тут був мій дім… а нині вічний мій схрон.
Попереду дощ з опадами, біль жахливий.
У грудях пече, агонія близько вдалині бачу іскри.
Небо спалахує, вибух наближається, треба сховатися глибше.
Натягну плащ, сховаю голову і спущусь понижче.
Там, де нас нема, вже згасає світло,
Тиша в метро, у повітрі витає звикло.
На поверхні попіл, як ковдра м’яка,
Сьогодні в темряві я - засинаю рідна.
Там, де нас нема, вже згасає світло,
Тиша в метро, у повітрі витає звикло.
На поверхні попіл, як ковдра м’яка,
Сьогодні в темряві я - засинаю рідна.
Моє ліжко, старий холодильник у підвалі
Пустощі в яких, кожен себе втратив
Блукаю по пустелі, бетонного міста
Захистною маскою, закрите обличчя
Та я тільки під землю, втікаю що ночі
У пошуках вогника, мені зірки шепочуть
А десь у іншій реальності, тиша та спокій
Поки в цьому метро, лише страхи та сморід
Останій шанс на пошуки, люди як коршуни
Містом блукають, чорні силуети, пошепки
Голоса у розумі, сплелися перевеслами
По слідам та підказкам, за старими фресками
У пошуках притулку у темряві. Підземних шляхів
Некрополь почуттів та віри. У нові дні
Лише час пролітає, та не літають в небі птахи
Я засинаю рідна, в підземеллях міста, не маю сил
Там, де нас нема, вже згасає світло,
Тиша в метро, у повітрі витає звикло.
На поверхні попіл, як ковдра м’яка,
Сьогодні в темряві я - засинаю рідна.
Там, де нас нема, вже згасає світло,
Тиша в метро, у повітрі витає звикло.
На поверхні попіл, як ковдра м’яка,
Сьогодні в темряві я - засинаю рідна.
