Текст песни
Ти називай мене як хочеш, я не буду твоїм псом.
Мене вже задовбало, досить! Крутиш своє ІПСО.
Ти бачиш із вікна, як люди злі ходять по одній землі,
Туди-сюди, шукають світло, але живуть у тьмі.
Це театр, де погані актори та глядачі́ напідпитку,
З залу не бачать без фокусу, sound без присмаку.
Ніяких овацій після завершення акту,
У повітрі стоїть білий шум — ніхто не почує вже правду.
Все, що лишилось — це тіні на стінах,
Грають без правил, бо правила скинули в прірву.
Сцена розмита, сценарій ніхто не писав,
На обличчях кожного маска, а в серці — повний аншлаг.
Відблиски світла танцюють на брудному склі,
Люди блукають, мов примари в нічній імлі.
Всі шукають відповідь, та бояться питань,
Слухають тишу, що рве весь ланцюг знань.
Кадри змазані, розмиті, ніби сон на повторі,
Світло гасне — у темряві знов ті самі історії.
Сцена пуста, але гра не закінчиться тут,
Бо режисер — це хаос, а правила стерті у бруд.
Ми грали ролі без репетицій, без права на другий дубль,
Сцена в вогні, актори мовчать, замерли, мов перед кулею.
Декорації валяться — правда виходить на світло,
Та глядачам все одно, бо їхні очі вже звикли.
Сцена розсипалась, тіні пішли у розлом,
Нитки порвалися — лялькар залишив свій трон.
Глядачі, мов у трансі, хочуть покинути зал,
Не дочекавшись фіналу, пішли — закінчився акт.
Вулиці тиснуть, ніби стіни старого театру,
Люди кудись поспішають, мов обмаль в них часу.
Маски вже зняті, обличчя тепер незнайомі,
Кінець настає без овацій та фінальних промов.
Хаос малює картини на чорному фоні,
Кожен шукає фінал, та його вже не відтворять.
Обличчя розмиті — справжніх образів не знайти,
Тільки вночі місяць розносить старі голоси.
Кадри змазані, розмиті, ніби сон на повторі,
Світло гасне — у темряві знов ті самі історії.
Сцена пуста, але гра не закінчиться тут,
Бо режисер — це хаос, а правила стерті у бруд.
Комментировать