Скрябін Вибач

Вибач,

Як зможеш колись, то вибач
Так легко зламати крила
Мене ніби щось накрило,
А ти, як літак розбилась,
На тисячі сліз розлилась,
Залишилось тільки тіло,
Бо жити так надоїло
Вибач
Вибач на кухні розбите вікно,
Вибач години довші за роки,
Вибач на ліжку розлите вино,
Вибач мене, якщо зможеш хоч трохи,
Вибач.
Двері,
Так боляче гупають двері,
Що тріскають навіть стіни
Ми тріскаєм разом з ними
Побитими і сумними
І плачемо під дверима
Ти – тут, а я там, за ними,
Бо жити так надоїло
Вибач
Вибач на кухні розбите вікно
Вибач на ліжку розлите вино
Вибач