Луна Diva

В небі темному — злива,
ріже острів примхливо.
Я сама не своя,
від Дніпра — наче хвиля,
наче тінню землі.
За самотність зрадливу
в чорну воду ріки
окунається діва.

Тінню спущусь на землю,
тінню спущусь на землю.
Дівою я зайду по пояс
у воду чорну, річну.

Тінню спущусь на землю,
тінню спущусь.
Дівою я зайду по пояс
у воду чорну, річну.

Під куполом неба
прокидається Діва-а.
У відлунні води —
поклик її краси-и.

На холодному тлі-і
теплі всі кольори.

Світлом спущусь на землю,
світлом спущусь на землю.
Дівою я зайду по пояс
у воду чорну, річну.

Світлом спущусь на землю,
світлом спущусь.
Дівою я зайду по пояс
у воду чорну, річну.

Світлом спущусь на землю,
світлом спущусь на землю.
Дівою я зайду по пояс
у воду чорну, річну.

Світлом спущусь на землю,
світлом спущусь.
Дівою я зайду по пояс
у воду чорну, річну.