Луна Ptashka

По руках моїх ковзає світло
і невинно так мене лоскоче.
Серце відчуттям таким розквітло,
у пелюстках тіло серед ночі.

Казка ця не скінчиться до ранку,
я тебе торкаюсь, наче струм.
Заспіваю вранці колисанку,
наче в тілі ллється опіум.

Я спіймала вранці пташку...
Пташка у моїх руках...
Усвідомити неважко —
пташку десь кохає птах...

Маю я до тебе дещо...
Це вже на моїх устах...
Щойно я тебе розбещу —
зникне поміж нами страх...
Щойно я тебе розбещу —
зникне поміж нами страх...

Я собі хотіла зрозуміти,
солодке кохання шепотіти...
Бо колись воно спіймає
нас, як ранених птахів...

Під м’якими ніжними ногами
нас торкатиме м’яка земля...
І нехай це — перш ніж покохати...
Знаєш ти і знаю я...

Я спіймала вранці пташку...
Пташка у моїх руках...
Усвідомити неважко —
пташку десь кохає птах...

Маю я до тебе дещо...
Це вже на моїх устах...
Щойно я тебе розбещу —
зникне поміж нами страх...
Щойно я тебе розбещу —
зникне поміж нами страх...