Текст песни
Скло тріщить у середині грудей,
Тиша ріже гучніше за всі крики.
Твій запах ще зависає на подушці,
А я стою босоніж – вже не твій.
Чай охолов, як твої слова,
Ти хотіла грати – ну й грай, бува.
Повідомлення блимає: “Вибач. Помилка”,
Смішно – брехня твоєму обличчю личить.
Твої руки колись шукали мене,
Тепер вони – чужі.
А я пам’ятаю кожен дотик,
Іронія в тому, що вони досі тремтять у спогадах.
Грім уже пройшов, але тиша рве навпіл,
Твоя брехня не може схилити мене.
Тиша після грому ріже, як лезо,
Але я не падаю – сміюся тихо.
Ти хотіла зламати – вийшло навпаки,
Бо я стою тут, сильніший ніж твій обман.
І кожен спогад про твоє тепло
Тепер веде мене далі – не до тебе.
Твої очі ковзають, шукаючи нову гру,
А я бачу все – твою фальш і тінь.
Ти вірила, що я впаду,
Але я знову дихаю, зібравши себе.
Іронія в тому, що в цій тиші
Я відчуваю твою близькість –
не для нас двох, а для того, щоб зрозуміти,
наскільки сильним можу бути я сам.
Скло всередині ще тріщить,
Але я не зламаюся.
Кожен твій шепіт став фоном,
А я тримаю себе – і це мій власний трек.
Тиша після грому ріже, як лезо,
Але я не падаю – сміюся тихо.
Ти хотіла зламати – вийшло навпаки,
Бо я стою тут, сильніший ніж твій обман.
І спогади про твоє тепло
Тепер ведуть мене далі – не до тебе.
І хай за вікном ще гримить буря,
Я більше не слухаю твої слова.
Відлуння твоєї брехні – лише фон,
А я стою сам, і це мій власний трек.
