Текст песни
Натиснув паузу — і вже не літо.
А просто — хуйня. І дощ. І ніхто не прийде.
Черевики — мокрі, шкарпетки — гнилі,
Серце — як калюжа, в якій тоне світло.
Всі ниють про холод — я б нив, та й хуй з ним,
Я вже забув, коли востаннє чув: «ти не один».
Друг написав «ти як?» — я відповів «живу»,
Хоча «живу» — це просто «не вмер ще».
Мама питає: «поїв?» — я збрехав: «так»,
Хоча в холодильнику пусто і пахне плачем.
Йобана пауза — ось і вся осінь.
Життя в мініатюрі: сіро, важко, нудно.
Але світло є — у калюжі, у слові, у дзвінку,
У тому, що ти ще не зламався, хоча міг би.
І ти ловиш себе — на цих думках,
Але вони єдине, що тримає тебе на плаву.
Зустрів когось — сказав «привіт»,
І мені стало трохи легше — на хуй, чому?
Таке маленьке «привіт» — а воно, бляха, гріє,
Наче єдиний ліхтар у місті, де вимкнули світ.
Осінь не нашіптує — вона оре в голову:
«Так, буде гівно. І ніхто не прийде.
Так, темно — і ти сам винен, що не купив ліхтар.
Твій смуток — не фарба, це пляма, яку не вивести».
Йобана пауза — ось і вся осінь.
Життя в мініатюрі: сіро, важко, нудно.
Але світло є — у калюжі, у слові, у дзвінку,
У тому, що ти ще не зламався, хоча міг би.
І ти ловиш себе — на цих думках,
Але вони єдине, що тримає тебе на плаву.
Я не герой. Я просто не вмер.
Не тому, що сильний — просто забув, як це робиться.
Дощ б’є по даху — я б’ю по клавішах,
Шукаю акорд, що не звучить, як кінець.
Йобано сіро. Йобано важко.
Але я ще тут.
І це — не мінус. Це — плюс, блядь.
Осінь не нашіптує...
Вона кричить.
І я кричу їй у відповідь:
«Я ще тут.
Йоб твою мокру метафору.
Я — ще.
Тут».
