Текст песни
Твої сліди — як сіль на шкірі,
печуть, коли нема дощу.
Я все шукав тебе у світі,
де навіть світло — на ножу.
Де кожен дотик — як знеболення,
а кожен погляд — як прощай.
Ми з тобою — не спасіння,
а просто вибухи без краю.
Я горів, а ти мовчала,
ніби з попелу й скла.
Ми не жили — ми втікали
у мертву весну без тепла.
Все красиво, як на згубу,
в цій тиші — кров і вино.
Я тебе тримав за душу,
а вона вже не жива давно.
Твоє ім’я — це мій спазм ночі,
я ним дихаю без слів.
Ти — мов рана, що не хоче
зникнути з моїх живих.
Я тебе носив, як кару,
між легенями і снів.
Та навіть Бог не має права
влізти в наш розбитий світ.
Я горів, а ти мовчала,
ніби з попелу й скла.
Ми не жили — ми втікали
у мертву весну без тепла.
Все красиво, як на згубу,
в цій тиші — кров і вино.
Я тебе тримав за душу,
а вона вже не жива давно.
(Мертва весна…)
(Ми — її квіти.)
(Нас не верне)
(ніщо, ні звіти.)
(Ти — моя тінь,)
(я — твоє дно.)
(Ми не кохали.)
(Було темно.)
