Текст песни
Ой, у лузі червона калина похилилася.
Чогось наша славна Україна зажурилася.
Чим пахне лють? Жагою, злістю, відчаєм.
Чим пахне смерть? Холодним вітерцем…
І скільки душ, невинних, та скалічених.
Поміж тортур, зустрілися з творцем.
Чим пахне честь? Незмінною свободою.
Солоних сліз, незламаних сердець.
Шлях до небес, для них є нагородою.
Бо кожен з них, не раб був, а борець!
Гей, у полі ярої пшениці золотистий лан!
Розпочали стрільці січовії з ворогами тан!
Як умру, то поховайте, мене на могилі.
Серед степу широкого, на Вкраїні милій.
Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі,
Було видно, було чути, як реве ревучий.
Як понесе з України, у синєє море.
Кров ворожу... отоді я, і лани і гори.
Все покину, і полину, до самого Бога.
Молитися... а до того, я не знаю Бога!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів.
Та й прославить по всій Україні січових стрільців.
Прийшла навала горем. Замало власних меж?
Наші карпатські гори! Донбас, і Крим наш теж!
Наші луги та балки, садів квітучих цвіт.
Гинули в перепалках, спустошуючи світ.
Степи наші родючі - це козаків земля!
Пали князі могучі! Падуть і пани Кремля!
Бо Україна - скарб, і вільна територія!
Кров`ю написана, її жива історія.
