Текст песни
Примружене око вихоплює з простору плани
Останній листок над містом старим кружеля
Так срібно і тихо маленький спускається планер
Униз до Дніпра, униз до Дніпра
Де всніженна сяє земля
Алея дзвенить підкована раннім льодом
Майне перехожій - на вітрі пальто шелестить
І місто поглине і десь під мурованим зводом
Сховає від нбого осінніх снегів ненасить
Алея дзвенить, ті дзвони мої передзвони
Від срібної повені білі до болю в очах
І мерзлі троянди на біло - зелених газонах
Промінять людську, промінять людську, промінять зимову печаль
До них доторкнуся і виразно виразно чути
При дзвоні троянд затишений тон шепотінь
Та раптом збагну що досі не можу збагнути
І світло снігів і білу завихрену синь
Профілі, профілі... стиглої ночи волосся
Відсвіт, згасання різних нерідних облич
І слово гаряче ( а може гарячим здалося?)
Холоне у просторі парою лине у ніч
Тож руки опустиш і так відчуваєш загостро
Схвильований натиск щонайпотаємнійших слів
Згадати обличчя, забути обличчя просто
Згадаєш, забудєш, засвітлешься світлом снігів
