Текст песни
Жує мене журба - спокою нема.
То було село, а тепер - ферма.
В мене, мов желе, трепетна душа,
Мов лимон кисла, від льоду тонша.
А лице криве, синє, мов жаба.
Трава є - то кайф, а нема - торба.
Тільки дав льону, зміняв на коноплю,
Сиджу - плюю в фонтан, з меду патрон ліплю.
То смоктю дюшес, то жую драже,
Насиплю в воду сіль, то буде суп уже.
Піду куплю кашне не дуже дешеву,
Аж те не мій фасон - злякав на крик сову!
Як помну картоплю - то буде пюре,
То буде пюре, як помну картоплю.
Є повна каструля, але усе сире.
Аж те усе сире - з'їм повну каструлю!
У шлункові тягар, гуде, мов в улею.
Зажурно посиджу, знову в фонтан плюю.
Кума теля жене, я око тру до дір.
У неї - ото бюст! - травма мені на зір.
Покладу я компрес, поб'ю по дереву.
То дуже дужий стрес - запурляю в траву.
Лізе плюгавий дід, пре, ніби, до мене!
Ляпаса дасть швабра, коли наздожене.
Мине моя травма, переляк та нарив.
Їм кашу та батон, наспівую мотив.
Далі пальто продам, амбари зажену.
Валіза при боку - по шосе в далину.
Ото поля кордон, погляну на ниву.
Душу, немов пітон, а то серпом пожну.
Доне моя, нажаль, покину я тебе -
Гірше за ту печаль журба мене шкребе!
