Текст песни
Не кожен крок веде туди, де світ,
Не кожен дотик справді має силу.
Та я навчилась піднімати зліт,
Коли усе навколо охололо й стихло.
А я закрила душу на замок,
Нікого більше в серце не пускаю.
Навчилась йти вперед крізь власний крок,
Хоч іноді й сама себе втрачаю.
Тепер вже не шукаю зайвих слів,
Бо істина приходить лиш з роками.
Життя гойдає човен із вітрів,
І рідко хто лишається з нами.
Я більше не тримаю зла на світ,
І не прошу, щоб доля жаліла.
Моя душа — як тихий заповіт,
Що все мине, лиш пам'ять буде біла.
І якщо знов зустрінусь із людьми,
Що серце вміють гріти без омани —
Я, може, знов повірю між рядків,
Що ще буває щастя без обману.
А я закрила душу на замок,
Нікого більше в серце не пускаю.
Навчилась йти вперед крізь власний крок,
Хоч іноді й сама себе втрачаю.
Тепер вже не шукаю зайвих слів,
Бо істина приходить лиш з роками.
Життя гойдає човен із вітрів,
І рідко хто лишається з нами.
