Текст песни
Дерева та вітер у знайомому місті, де я ніколи не була.
Німецькі літери, і ми, як діти, розчиняємо їх по вітру,
Та наше життя — немов прощання кожну годину.
Так страшно тебе залишити, але ще більше — залишитися.
Боїмося щось впустити, не ступаючи, але, ступивши, ще більше втрачаємо.
Ховаємось у ночі,
Нас вчили любити матеріальне,
Всі світлі думки мені чужі, немов забутий гріх на сповіданні
Я вчусь дивитись на життя крізь пальці, мовчати,
Бо слова — немов уламки
Але так страшно прийняти у тиші правду: живемо, щоб йти, йдемо, щоб шукати.
Але так страшно прийняти у тиші правду: живемо, щоб йти, йдемо, щоб шукати.
Живемо, щоб йти, йдемо, щоб шукати
