Текст песни
Заплющую очі під зоряне сяйво.
Засинаю знову, під співи зрання.
Моя колискова, це спокійне життя.
Тільки поганий сон, тільки правда і я.
Бо мій голос лунає зі сцени.
Зібрали повний зал, не треба проблеми.
Але з ранку ми, знов йдемо працювати.
Збирати на життя, на нові такти.
И чому моя муза, в коханні забута.
Чому несе вітер, прохання у шлюбці.
Проти течії, де перешкоди та сумніви.
Де озеро гине, якщо не вірити музиці.
Скільки всього, що віру руйнує.
Хвилі на берег, виносять ту смуту.
Забуваю тепер, що посміхатися можу.
Є розуміння життя, якє рятуює потрохи.
Скажи мені, в чому мета ось цих буденних днів?
Коли сказати є що, та по суті нема слів
Коли місто поглинає тебе, але в темноті
Буває видно краще навіть коли сяє, знаєш втім
Де б не блукав, немає кращого за рідних стін
Хоч монотонно все, рутина каже все без змін
І я звичайно все би зміг, дай мені тільки шанс
Вкотре на кухні чути це в розмові по душам
Поволі поки там іде все як по маслу
Я тут бачив різновиди піраміди Маслоу
Так, сьогодні знову я готую собі пасту
Так, сьогодні знову кроси, а не туфлі, галстук
Надія є поки слова на вустах
Поки незважаючи на все ще горить іскра
Поки люди є близькі та улюблені місця
Де ти відчуваєш себе вдома, де твоє життя
Відчуваю новий день, ніби я новий прийшов
Між усіх сірих дверей, між всіляких перепон
Мій фон - монотонний, кімнати всі заповненні
Закони наче повінь, швидко розпрозорились
Нам вже байдуже, у нас вайб в душі
Запитаємо нащо жити
В тих...
Хто зовсім з глузду з'їхав
Тече моя життє-ріка
Всі хвилі - наче водоспад
До небокраю тільки так
Дотягнутись саме раз
Щелепи сірого життя стискаються
Наче під пресом моє тіло
Помітна зачіпка у поведінці?
Моя зупинка
Тече моя життє-ріка
Всі хвилі - наче водоспад
До небокраю тільки так
Дотягнутись саме раз
Ставте на стоп. Чекаємо більше
Мене не зупине ні дощ і не сніг
Якщо я в біді
Навколо мене - коло своїх (коло своїх)
Тече моя життє-ріка
Всі хвилі - наче водоспад
До небокраю тільки так
Дотягнутись саме раз
Моє життя перетворилось на пустелю.
Небо на стелю, не вийти із темряви, де я?
Де різноманітні поштовхи до вдосконалення?
Чому вони всі стали зайвими в димному мареві?
Дивно та далі йти все ж треба, хоч тремор
Без тебе, напевно, я деінсталюю его.
Моїми пензлями не намалювати фортецю.
Хай йому грець, набридло бачити як час несеться.
Уявне життя в об'єднанні з його уявним сенсом.
Кувати безлад лише спроможне зухвале серце.
Що ти мені принесла, яскрава весно?
Бо у мене досить погано йдуть справи, чесно, все це
Невимовний сюр, копирсаюсь у роздумах.
Чи то мені не вистачає фарту, чи то розуму.
Я на межі позову до вищих сил, чекаю суду.
Розуміння скуте, свідомість укрита смутою.
