Текст песни
I
В них кішки шкребуться десь в середині,
Вже не втекти їм від внутрішніх демонів,
З навколишніми сусідами тісно сплетені,
Простими качками опинились лебеді,
Шпиняють кохання потім вмирають від заздрощів,
Примхливі, хочуть спеку і дощі,
В кожній людині живе жертва й деспот,
Далі свого носа не бачать від свого невидества,
Як медіатором по струнах маніпулятори,
Не вгледів під якими вони препаратами,
То шле тебе подалі то просить прости,
Їм всі не ті і все не так скоріше пали мости,
Перевір чи не тягнуться за нами хвости,
Хутчій та швидше чим подалі звідси,
Не сяй не пали нас я теж радію,
Я вільний що завгодно робити смію,
Приспів
Вона в моєму серці, вона в мені,
В кожній клітинці, в кожному сні,
В кожній травинці, в кожних очах,
Воля в землі та в небесах,
Вона в вогні, вона в воді,
Краще повір що воля в тобі,
Воля в усіх небесних зірках,
Із синьоти нам показує шлях,
II
Не треба чекати поки месія прийде,
Гадаєш він тебе без черги прийме,
Що б ти порадував його своєю аудієнцією,
Авжеж він забезпечить тебе та твою пенсію,
Коли почнеться страта тих хто не патріот,
Ще не втомився кричати жований рот,
Про зраду зубожіння що не продав завод,
А сам не хочеш покидати свій теплий комфорт,
Хтось повинен працювати, тільки не ти,
Є в тебе час що б просто сидіти й пиздіти,
Якщо ледащо всі повинні рівнятись до тебе,
Бісить тебе що хтось має бажання потреби,
Чого затримка? Не збавляймо темпу,
Хто хотів той пішов, лишив свою фазенду,
Уповаю на себе треба презенту,
Обрій на хвилях необхідний пацієнту,
Приспів
Вона в моєму серці, вона в мені,
В кожній клітинці, в кожному сні,
В кожній травинці, в кожних очах,
Воля в землі та в небесах,
Вона в вогні, вона в воді,
Краще повір що воля в тобі,
Воля в усіх небесних зірках,
Із синьоти нам показує шлях,
III
Частково в цьому немає їх вини,
Напевно не хотіли стати такими,
Сліпими та зламаними, лихими, безвольними,
Черствими, апатичними, та роздратованими,
На сто відсотків певен що вони мріяли,
Але мрії свої часом по вітру розвіяли,
Паперовими зміями, налякані змінами,
Їхні душі заховані за товстими стінам,
Гамма настрою наповнена відтінками осінніми,
Вона знесилює нападами депресивними,
Гніт репресії ставали масивними,
Зникало бажання кращого від того стали пасивними,
Так братику в кожного є свій вибір,
Кожен в змозі побудувати свій вимір,
Тому самі собі кати раз дозволили,
Що їх бездушно та безпощадно обезволили,
Фінал
Ми вже йдемо,
Свій шлях знайдемо,
Ми вже йдем,
На нас чикає наш едем
Комментировать