Текст песни
Телеграфи мовчать, хтось зрадив ідею
Всі втратили віру, але дивляться в небо
Там апостоли грають у карти під скрегіт зубів
На розбитих іконах колишніх ідей
Плачуть горобці, бо у них Прометей
Забирає вогонь, щоб зігріти Богів
І віяв вітер, плакали квіти
Боже, зглянься, це ж все твої діти
Так жадібно вдихають грудьми
Запах війни...
Хто вмирав десять раз за волю
Той знає справжню її ціну
Хто розгніваним бігав по полю
Вбиваючи грім, піднімав цілину
І скидаючи з себе хреста
Бо не в змозі нести
Десять раз задля того вмирав
Щоби знову воскрести!
І віяв вітер, плакали квіти
Боже, зглянься, це ж все твої діти
Так жадібно вдихають грудьми
Запах війни...
Вийдеш з хати, подітись немає куди
Від болю
Де дорога від сліз буркуном проросла
Від порогу до гуляй поля...
