Текст песни
понад вечір в чужому садку наламав їй бузку,
у вікно із старезної липи заскочив зненацька,
він любив її тиху й грайливу, тверду й боязку,
а вона до нестями його незалежність вар'ятську.
поміж ними вишень солодкавий, тягучий клей,
і каштанові кучері в небо засмучене рвуться,
він любив її запах і сонце між гордих грудей,
вона дихала ним, хоча знала - могла задихнутись.
її щоки рябіють від слів безсоромних й весни,
і приручене серце не знає куди заховатись,
він любив її наче вояк, що не верне з війни,
а вона не навчились і досі спокійно прощатись.
і проллються роки через сито життя й на гвіздку
буде юність висіти, а з нею всі наші вар'ятства,
але він, понад вечір, з букетом п'янкого бузку,
як колись, крізь вікно, увірветься до неї зненацька.
Комментировать