Текст песни
Хто квітне як зламаний стебель
І бьється прозорим вікном
Як муха чекаючи небо
Лишає життя за столом
Чехають від пилу листи,
Вівтар що прощає роками
Забуті часи та вірші
Шестерні дитячих волань
Я грію себе почуттям
Уявній домівки за морем
Де стогне земля й вороття
Не буду здаватися горем
Де вітер зіграє вуаллю
Кроки материнського щастя
Де я вже для неї не помилка
А сяйво між гнучкого болю
Лежу в землі, в долоні ховаю обличчя
Моя форма це більше ніж річ, -
Мій панцир. Я більше не просто людина,
будні - це постріли, вибухи й дим
Що далі? Мене не стане чи я стану чимось іншим?
Все рівно настане іще один ранок,
Розкрита іще одна книжка
На столі, мов відкрита рана, бо сторія пишется кровью
Христос анесті ек некрон
Хмари мов насуплені брови,
А я чекаю на промінь святого сонця
Але замість нього іще одна порція
Повчань. Життя - не завжди печаль
В кишенях немає слів, я герой чи NPC
Поезія всюди, бо це мить, коли ти схопив життя за хвоста
Розум чистий немов кристал,
Філософія працює лишень в кабінетах
Та студентських класах
Окопи, бліндажі, знеціненні фрази
іншого життя пробираються скрізь екран
Кредо - не будувати планів
Спека, пилюка, і стомленний погляд
скрізь час та простір,
Смерть та любов - вони завжди поряд,
Навкруги лише голі дерева
Техногенні пташки закривають небо
На своєму місці, більше сна ніж суму
Повний місяць і чутно що десь поблизу
Наближається кінець світу,
Але скрізь червоний дим пробивається світло
